В ухвалі слідчий суддя ВАКС зазначив наступне:
«Підозра — це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особі до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз’ясненням її прав та обов’язків відповідно до чинного законодавства».
«Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, яке лише об’єктивно зв’язують підозрюваного з певнім кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри».
«Слідчим суддею також не приймається до уваги твердження стороні захисту про відсутність в діяннях Особа 1 суб’єктивної та об’єктивної сторони інкримінованого йому злочину, оскільки на даній стадії досудового розслідування не є необхідним: щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів с кладу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки фактично досудове розслідування і здійснюється саме з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб’єктивна сторона, суб’єкт, об’єктивна сторона, об’єкт), а також встановити всі кваліфікуючи ознаки відповідного злочину».
Іноді в ухвалах судді до цього абзацу додають ще такий:
«Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, рішень “Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства” (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), “Лабіта проти Італії” (Labita v. Italy), “Мюррей проти Сполученого Королівства” (Murray v. the United Kingdom), “Ільгар Маммадов проти Азейбарджану ” ( Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), “Нечипорук і Йонкало проти України” (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), наявність “обґрунтованої підозри” передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення».
Ці цитати — дуже спірні сентенції, а вибірки з рішень ЄСПЛ зібрані дуже тенденційно.
Припущення — це судження, для якого не має на разі доведення. Визначення терміну підозра відсутнє у КПК України. Повідомлення особи про підозру — не може бути припущенням. Так ч.1 ст.2 КК України «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом». Пункт 3 ч.1 ст.276 КПК зазначає, що повідомлення про підозру здійснюється у випадку: «наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення». Тобто для повідомлення особи про підозру має бути склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для повідомлення особи про підозру. Тобто для повідомлення особи про підозру як мінімум треба мати в наявності: суб’єктивну сторону злочину, суб’єкт злочину, об’єктивну сторону злочину, об’єкт злочину, та достатні докази для підтвердження наявності цих елементів складу злочину. Захист, між іншім, розуміє різницю між повідомленням про підозру та обвинуваченням (п. 13 ч. 1 ст. З КПК України обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом), та це ніяк не перетворює підозру лише в ймовірне судження, припущення.
Положення ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вказують на те, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для повідомлення особи про підозру, та питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру. Твердження, що «існування достатніх підстав (доказів) для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри» – ніяк не узгоджується з положеннями ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, та є лише вільним роздумом на тему КПК.
Практика ВАКС посилається на рішення «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 р. Рішення саме з такими реквізитами взагалі не існує. Дійсно, є низка рішень ЄСПЛ, де суд визначає термін «обґрунтована підозра». Наприклад, справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. п. 175: «…термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення…». До такого ж висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р., «Кавала проти Туреччини» від 10.12.2019 р. (п. 126-128) та ін. Саме з них слідчий суддя виписав: «Для цілей повідомлення особі про підозру він (стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри) передбачає наявність доказів, які лише об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри».
У КПК ніде і ніколи не згадуються стандарти доказування, стандарт «обгрунтованої підозри», стандарт «достатніх підстав (доказів). Що до рішень ЄСПЛ, наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти сполученого Королівства» від 30.08.1990. Таке рішення існує. Заявники були затримані в Північній Ірландії поліцейським, який мав законне повноваження (з того часу скасоване) затримувати на термін до 72 годин будь-яку особу, підозрювану ним в тероризмі. Суд постановив, що мало місце порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції, встановивши, що надані докази були недостатніми для того, щоб об’єктивно визначити «обґрунтовану підозру» для арешту. Також у рішенні стверджується, що ««обґрунтована підозра» у скоєні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин». Якщо це рішення, наприклад читати, а не висмикувати з нього цитати, то зрозуміло, що мова йде про обґрунтованість затримання особи (обґрунтованість підозри в момент затримання), а не обґрунтованість підозри в розумінні п.3 ч.1 ст.276 КПК України, де наявність достатніх доказів для підозри є обов’язковим.
Таке правосуддя, на мій погляд, перетворю адвокатуру на свідка неправосудних рішень, який тільки легітимізує своєю присутністю процес.
Автор: Семен Ханін, адвокат, керуючий партнер ЮК «АМБЕР»
Очень ответственный и очень серьезный, всегда с телефоном и всегда на месте!
«Реклама — важнейшая составляющая современных интернет-ресурсов. Так что без меня — никуда!»
Образование:
- 2010-2015 Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана
Журналистка:
- 2019 Украинский новостной портал Комета
- 2016-2019 Издательство «Мост»
- 2014-2016 Арт-студия «Artem»»
