24.02.22, в результаті широкомасштабного вторгнення російських військ, сформувалося одразу декілька операційних зон, на яких Збройні Сили України організовали протидію агресору:
північно-західна операційна зона, в межах північної частини Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей;
східна операційна зона, в межах північної частини Харківської, Донецької та Луганської областей;
південно-західна операційна зона, в межах півдня Донеччини, Миколаївської, Запорізької та Херсонської областей.
Для зменшення інтенсивності опору Сил оборони України та деморалізації населення, окупанти розпочали проведення операції з ураження важливих (критичних) об’єктів. Крилатими ракетами повітряного, морського та наземного базування, а також бортовим озброєнням вертольотів армійської авіації були уражені військові та цивільні аеродроми України (Бориспіль, Краматорськ, Чугуїв, Старокостянтинів, Кульбакине, Луцьк, Озерне, Івано-Франківськ, Броди, Миргород), військові склади, пункти управління військами, об’єкти системи ППО і радіоелектронної розвідки, інші об’єкти.
Дії противника на більшості напрямків розвивалися за схожим сценарієм: швидке просування значних колон військ наземних угруповань до основних адміністративних центрів з метою їх захоплення або блокування (оточення), разом зі спробами захоплення важливих інфраструктурних об’єктів передовими загонами або тактичними десантами.
Перед початком вторгнення, для виконання стратегічного завдання із захоплення столиці України, міста Києва, були створені потужні угруповання російських військ на території рб і рф. Вони діяли на кількох напрямках у межах двох операційних районів – Поліського (на правому березі р. Дніпро) та Сіверського (на Лівобережжі).
Для стрімкого просування до центру Києва та зайняття урядового кварталу, рух багатокілометрових колон російської техніки передбачався головними автошляхами (М07, М06, РО2, М01). Тим часом, для безперешкодного перекидання до Києва особового складу, бронетехніки та боєприпасів кремлівські стратеги запланували швидке захоплення аеропортів довкола міста. Вже о 13.00 аеропорт «Антонов» у Гостомелі був атакований 20 (за іншими даними – 34) російськими гвинтокрилами, які мали висадити повітряний десант. Силами підрозділів ЗСУ та НГУ цю атаку було відбито. Через день противник повторив атаку, захопивши аеродром, та до цього часу українські артилеристи встигли серйозно пошкодити злітно-посадкову смугу, що унеможливило використання цього летовища для прийому транспортних літаків з військами рф.
У ніч на 26 лютого окупанти намагалися висадити десант на аеродромі м. Васильків. Український винищувач Су-27 о 00.30 атакував і ліквідував один із російських військово-транспортних літаків Іл-76 МД разом із десантом. Засобами ППО Сил оборони було збито два російські вертольоти. Запеклий бій тривав до ранку 27 лютого і завершився знищенням російського десанту та звільненням летовища.
З перших днів нападу агресор задіяв свою авіацію, яка, тим не менш, успішно знищувалась нашими льотчиками та підрозділами протиповітряної оборони.
Захисники українського неба успішно громили також колони ворожої бронетехніки, яка, через погодні умови та заболоченість оточуючої місцевості, змушена була пересуватися виключно асфальтованимими шляхами, розтягуючись на десятки кілометрів і являючи собою чудову ціль для авіації та артилерії. Небо над Києвом прикривали аси, які отримали збірне ім’я «привиди Києва».
Одночасно із знищенням особового складу та техніки агресора, українські військові вжили заходів щодо блокування логістичного забезпечення військ рф, знищення ПММ противника, унеможливлення підвозу боєприпасів та ремонту пошкодженої техніки. Суттєву перевагу створювало бойове та розвідувальне застосування ЗСУ безпілотних літальних апаратів та засобів вогневого ураження противника, отриманих від партнерів протягом півроку до вторгнення («Байрактар», «Джавелін» та інші).
Військовослужбовці 72 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, які склали ядро оборони столиці, показали чудеса стійкості та хоробрості. Разом з іншими представниками сил оборони вони знищували багатокілометрові колони ворожої техніки, змушували ворога платити кров’ю за кожен крок по українській землі. В ході боїв відзначилися також підрозділи територіальної оборони Київщини, Національної гвардії та інші. З березня, згідно Указу президента, оборону Києва очолив генерал-лейтенант Олександр Павлюк.
Варто також відзначити виняткову мужність та винахідливість місцевого населення, яке всіма силами утруднювало пересування ворога: від закидування ворожої техніки «коктейлями молотова» до створення штучних загороджень, руйнування шляхів та мостів, а також регулярної передачі ЗСУ докладної інформації щодо переміщення ворожої техніки та особового складу.
В результаті спільних зусиль наступ зс рф на Київ був зупинений на бар’єрних рубежах – річках Буча та Ірпінь. Вирішальну роль зіграв підрив мостів на р.Ірпінь та підрив греблі і затоплення місцевості в районі н.п. Демидів. Місяць тяжких боїв переконав противника, що йому не втримати захоплених міст і змусив покинути загарбані території.
До «жесту доброї волі», як назвали свою втечу з-під Києва російські керманичі у росЗМІ, зс рф змусили також суттєві поразки на інших стратегічних напрямках: знищення 24 березня великого десантного корабля «Саратов» та ушкодження великих десантних кораблів «Цезарь Куников» і «Новочеркасск» в порту тимчасово захопленого рф Бердянська; героїчна оборона Маріуполя на півдні Донеччини; незламний опір Чернігова, який ворог так і не зумів подолати; жорсткі бої на Сумщині, Харківщині, Херсонщині і т.і.
Таким чином, завдяки грамотним діям Збройних Сил України та рішучому опору всього українського народу, до кінця березня наступ противника захлинувся.
Кремлівським керманичам стало зрозуміло, що Київ вони не отримають не лише «за три дні», як планували, а й взагалі ніколи. Почався панічний відступ суттєво пошарпаних військ рф з Київщини, Чернігівщини та Сумщини, який керівництво рф похапцем оголосило «створенням правильних умов для майбутніх перемовин».
Станом на 2 квітня окупантів, окрім поодиноких «загублених» під час відступу, не було в межах Київської та Чернігівської областей. Через два дні ЗСУ вийшли на лінію державного кордону України і в Сумській області, оборона якої також мала свої особливості та героїчні моменти.
#stoprussia
Джерело: facebook.com/GeneralStaff.ua
Максим Бируля – Редактор новостей – журналист
Опытный и талантливый журналист — самый старший в нашем коллективе. Мы все с ним советуемся!
«Главное — это оказаться в нужном месте вовремя!» Образование:
Обучение:
- 1974 — 1978 Львовское высшее военно-политическое училище. Факультет журналистики.
Журналистка:
- 2018 Украинский новостной портал Комета
- 2009-2018 Литературный фриланс
- 1996-2009 Корреспондент газеты «Московский Комсомолец»
- 1989-1996 Внештатный сотрудник СМИ,
- 1978-1989 Журналист «Вечерний Кишинев»
