В понеділок, 20 червня, перестало битися серце ветерана ХНУРЕ Володимира Валентиновича Логвіна. Для багатьох його втрата стала шокуючою несподіванкою, бо Володимир Валентинович був з тих людей, які, здається, будуть жити та заряджати енергією вічно.
Все своє життя Володимир Валентинович присвятив самовідданому служінню улюбленій справі у стінах рідного навчального закладу.
Корінний харків’янин — він народився 16 грудня 1936 року у нашому місті. З 1954 року він став студентом тоді ще Харківського гірничого інститут, який закінчив з відзнакою. Після закінчення вишу Володимир Валентинович з першого вересня 1959 року почав трудову діяльність в рідному ВНЗ. За цей час він обіймав посади асистента, старшого викладача, доцента, 18 років виконував обов’язки заступника декана з навчально-методичної роботи факультету, який зараз має назву КІУ. З 1996 по 2015 рік працював на посаді начальника відділу організації навчального процесу НМУ (зараз – навчальний відділ). З 1992 по 2016 рік працював на кафедрі ЕОМ (Електронні обчислювальні машини). У різні роки викладав дисципліни: “Проектування, монтаж та налагодження шахтних пристроїв автоматики”, “Електромонтажна техніка”, “Основи радіотехніки”, “Ергономіка”, “Аналогові обчислювальні машини”, “Мікропроцесори та мікроконтролери”, “Схемотехніка аналогових компонентів комп’ютерних систем”, “Архітектура ЕОМ”. З 2016 року перебував на пенсії.
За час роботи в університеті Володимир Валентинович проявив себе як висококваліфікований викладач, талановитий фахівець, справжній патріот України, брав участь у низці науково-дослідних робіт, був автором багатьох методичних та наукових праць. Колеги та студенти з повагаю та шаною згадують кожну зустріч із ним.
«Світлий, добрий спомин про Володимира Валентиновича завжди житиме у серцях усіх, хто його знав, любив та поважав. Висловлюємо щирі слова співчуття родині у цей непростий для всіх нас час!
Вічна і світла пам’ять!» — такими словами виразив свої щирі співчуття з приводу смерті Володимира Валентиновича Логвіна колектив університету.
Сумна звістка з’явилася пізно ввечорі, але вже зібрала десятки відгуків та слів співчуття.
«Вічна та світла пам’ять, Володимиру Валентиновичу! Моє співчуття рідним та близьким! Не можу утримати сліз…. Світлі спогади та велика вдячність переповнює моє серце! Такі люди не вмирають — вони живуть у своїх учнях та справах, яки ними були розпочаті! — написала його студентка та колега Наталія Бойченко. — Коли я прийшла до ХНУРЕ, він вже був замдеканом факультету КІУ. Мої одногрупники з КІСС-93-2 були засмучені звісткою про його смерть. Володимира Валентиновича поважали! Він дуже любив свою роботу, насамперед був вимогливим до себе і надавав приклад іншим. Він умів і пожартувати, і вирішувати серйозні проблеми. Його очі завжди випромінювали світло. Я не забуду, як він суворо говорив: «Спізнень на свої пари не потерплю і по дзвінку зачиняю двері. Зайти після дзвінка може тільки вагітна староста КІСС-93-2». Його батьківську турботу я відчувала всі роки навчання, а потім він запросив мене працювати в рідній ВНЗ і підставляв своє дружнє плече у важкі хвилини… Спасибі, Володимире Валентиновичу! Я і моя сім’я ніколи не забудемо всю Вашу доброту і мудрість! Боже, прийми світлу душу!»
Колектив новинного порталу «Город Х» вислювлює свої співчуття рідним та близьким Володимира Валентиновича. Світла пам’ять!
Фото: ХНУРЕ
Сидоренко Евгений – Редактор новостей – Журналист-копирайтер
Молодой, но очень перспективный сотрудник. Фонтан идей, который приходится периодически прикручивать.
Образование:
1974 — 1978 Львовское высшее военно-политическое училище. Факультет журналистики.
Журналистка:
2018 Украинский новостной портал Комета
2009-2018 Литературный фриланс
1996-2009 Корреспондент газеты «Московский Комсомолец»
1989-1996 Внештатный сотрудник СМИ,
1978-1989 Журналист «Вечерний Кишинев»
